деад’єктив

1. Лінгвістичний термін, що позначає іменник, утворений від прикметника без допомоги суфіксів (наприклад: “столова” (кімната), “лікарня”, “морозиво”).

2. У ширшому вживанні — будь-яке іменникове утворення, похідне від прикметника, незалежно від способу словотвору.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |