Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто перебуває у стані боротьби, протистояння, війни з кимось; противник, супротивник.
2. Той, хто ставиться до когось із ненавистю, неприязню; недруг.
3. Той, хто завдає шкоди, створює небезпеку або перешкоджає чомусь; лиходій.
4. Військовий противник, супротивна сторона у збройному конфлікті.
5. У переносному значенні: те, що завдає шкоди, з чим ведуть боротьбу (наприклад, хвороба, шкідливі явища).
Приклад 1:
«Коли Лютер увійшов до приміщення собору у Вормсі, де ворог роду людського мобілізував усі свої сили, посадивши рядами духівництво у своєму облаченні й лицарів у латах, один барон торкнув його своєю залізною рукавицею за плече. «Тримайся, маленький ченцю, — сказав барон, — декому з нас, хто сидить тут, свого часу довелося нелегко, але, клянуся честю, ні я, ні жоден з лицарів у цій компанії ніколи не потребував мужности так, як потребуєш її зараз ти.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
6 JI і г а р і й Квінт — легат Помпея, ворог Цезаря. Потрапивши під суд, був узятий Ціцероном під захист.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Це ворог людський бентежить натруджене серце. Відступися, нечистий!» I вона почала ревно молитись.
— Невідомий автор