воробець

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вороб” — невеликий горобцеподібний птах родини горобцевих, здебільшого сіро-коричневого забарвлення, що мешкає поблизу людських осель.

2. (переносно, розмовне) Про невелику на зріст, рухливу людину, часто дитину.

3. (діалектне) Невеликий сніп, пучок соломи або сіна, зв’язаний у комінець.

Приклади вживання

Приклад 1:
А я занадто старий воробець, щоб дав зловити себе на полову. Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник () |