Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто отримав відпустку з військової служби або з місця роботи; тимчасово звільнений від виконання службових обов’язків.
- (Релігія) –
У релігійному контексті: людина, якій надано церковний дозвіл (відпуст) на певні дії або звільнення від обітниць; також може стосуватися того, хто завершив паломництво (отримав відпуст).
- (Історія) –
Застаріле: той, хто був звільнений на волю, наприклад, кріпак, якого відпустили на свободу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відпущеник, р. відпущеника, д. відпущеникові, з. відпущеника, о. відпущеником, м. відпущеникові, к. відпущенику