Значення
- (Релігія) –
Застаріла назва для відступника, відщепенця, зрадника віри або ідеї; той, хто відколовся від основної групи, спільноти, організації.
- (Історія) –
У церковній історії — прозвище, що закріпилося за галицьким митрополитом Антонієм (Антоном) Ангеловичем (1756–1814), який у 1808 році перейшов з унії в православ’я, чим викликав різке осуду греко-католицької церкви.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відкольник, р. відкольника, д. відкольникові, з. відкольника, о. відкольником, м. відкольникові, к. відкольнику