відколювальник

[ʋidkoljuʋɑlʲnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Виробництво) –

    Той, хто відколює щось, відокремлює ударом або тиском; робітник, що займається відколюванням (наприклад, каменю, льоду).

  2. (Техніка) –

    Застаріла назва інструменту або пристрою, призначеного для відколювання, відламування частин чогось (наприклад, клин, лом).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відколювальник, р. відколювальника, д. відколювальникові, з. відколювальника, о. відколювальником, м. відколювальникові, к. відколювальнику

Більше записів