Словник Української Мови
Буква
1. Називати, визначати щось, спираючись на здогад, інтуїцію або неповну інформацію, а не на точне знання.
2. Розв’язувати, знаходити правильну відповідь (наприклад, у загадці, головоломці) шляхом логічних міркувань або інтуїтивного припущення.
3. Розуміти, усвідомлювати щось приховане, таємне або мотиви чи почуття іншої людини за непрямими ознаками.
Приклад 1:
Кошовий пильно тримає око на інших народах і землях та на їхніх володарях: він мусить знати чи вгадувати, хто з них про що думає чи може подумати; хто з них куди іде чи може піти; хто з них хоче з ким і проти кого вступити в союз чи об’єднатися; він приймає і посилає послів; він стежить за козацькою зброєю, харчами і що в козаків на умі і на душі… Військовий суддя — охоронець звичаїв і ладу, що прийшли на Запорізьку Січ з України. І судить він просто, чесно й правдиво, й ніколи не було, щоб козаки на суддю коли нарікали.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”