Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма до прикметника “веселий”: що викликає легке, невимушене почуття радості, задоволення; приємний, милий.
2. Ірон.: такий, що насправді не є приємним або легким, а викликає занепокоєння, клопіт (часто у виразах: “веселенька історія”, “веселеньке життя”).
3. Про колір або візерунок: яскравий, різнокольоровий, що створює життєрадісне враження.
Приклад 1:
Ще як тільки Тиміш відскакав від князя, Дем’яна і Конашевича, відразу ж неподалік, з-під прозорого кущика заячого холодку, піднявся та побіг-побіг за ним навздогін синій і невисокий, живий, веселенький степовий вихорець. Через ярки і горбочки, закручуючи пір’їни та бадилини, вихорець тримався від Тимоша не близько і не далеко, а саме так, як завжди: щоб його було видно, що він тут, що він є, що він вихорить поруч із господарем, і щоби той не журився… Цей вигинистий вихорець бігав за Тимошем ось уже рік, відтоді, коли Тиміш в Острозі зарубав шаблею шляхтича, через якого втопилася знеславлена ним і його гультяями Тимошева наречена Оксана.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”