Значення
- (Ботаніка) –
(діалектне) Покритий верівкою (верівочкою) — рослинністю, що росте на вологих місцях, особливо мохом.
- (Лінгвістика) –
(переносне, діалектне) Старий, занедбаний, закинутий; такий, що заростає.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. верівчаний, р. верівчаного, д. верівчаному, з. верівчаного, о. верівчаним, м. верівчанім, к. верівчаний