1. Задовольнити чиїсь потреби, бажання або вимоги повною мірою; надати достатньо чогось.
2. (У значенні, близькому до «вдовольнитися») Отримати достатню кількість чогось, задовольнити свої потреби.
вдоволити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не трудно було вдоволити її, мавши панську власть: — рече і биша! І дав пан приказ «некрут» ловити.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |