Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник до слова “гордовитий“; виражаючи почуття власної гідності, переваги або зверхності; з гордістю, що межує з зарозумілістю.
2. Уживається для позначення способу дії, що виконується з високомірним, зневажливим ставленням до когось або чогось; пихато, зверхньо.
Приклад 1:
Кайдашиха проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й «добридень» людям не сказала. — Ого-го, наша пані економша вилізла трохи не під небо!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
І він уміє говорити по-руськи, бо вчиться в Катеринодарі… — Яраліст, — гордовито докинула , перекручуючи слово «реаліст», яким звуть учеників реальних шкіл. — Ну, а ці дочки говорять тільки по-грецьки та по-турецьки, — показав Андропуло на трьох гарненьких підлітків того типу, що німці звуть Backfische[16].
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Ну, я для себе смію гордовито перевернути цей вірш інакше: Ich kann dem Augenblicke sagen: Verweile doch! Du bist so shön[23]… Постій, хвилино, ти — така прекрасна!» VIII Трохи обговтавшись та обглядівшись у Туапсе за два дні свого побуту, і професор, і Володимир засіли кожен до своєї повсякчасної роботи.
— Тютюнник Григорій, “Вир”