ватажок

1. Особа, яка очолює, веде за собою групу людей, переважно в невеликому загоні, повстанні, серед розбійників або в дитячій грі; провідник, керівник такої групи.

2. Переносно: той, хто є ініціатором, активним учасником і неформальним лідером у якійсь справі, русі, часто з відтінком авантюризму або бунтарства.

3. У зоології: тварина (наприклад, самець у стаді), яка веде за собою групу, зграю.

Приклади:

Приклад 1:
На панщину ввесь світ погонить, Багацько хлопців там наплодить І всім їм буде ватажок. Заїде до Дідони в гості І буде там бенкетовать; Полюбиться її він мосці І буде бісики пускать.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Невже я вирву своє чингальне серце, невже я зможу погасити цей надзвичайний ранковий пожар?» I пише дiва — жiночий ватажок — наказ. I, звичайно, вона добре знає, що Христина й без неї це знає, i, мабуть, у неї теж горить серце, коли бачить Христину, i вона не може погасити пожар своєї творчости.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 3:
Казали: ватажок Стенька — стрункий юнак i ясний, мов голубе небо, i буйний, неначе буря, i гордий, мов сокiл. Хто слухав Стеньку, той iшов за ним i в огонь, i в воду.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”