вапна

Приклад 1:
Зда­ валося, Хтось дотепер сипав згори нескінченні поклади борошна і вапна, хоч навмисне для цього призначений ритуальний Giovedì Grasso1 відійшов ще півтора тижні тому. Я його не застав.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
І хляпнувши як слід із бездонної своєї пляшки, Стас урешті підвівся і твердо вирішив, що пора… У коридорах і справді було повно вапна, сірки та битої цегли, і потоки дощівки летіли згори, і Перфецький ступав просто в калюжі і боляче вдарявся об якісь чудернацькі скрині, понаставлювані всюди й позакривані, об якісь незґрабні валізи допотопних часів і труноподібні ящики. В кожні двері зазирав він, але ніде нікого не було, і тільки часом котрась із гостес рвучко обганяла його з криками «Холодний компрес для барона Казаллеґри!», «Гаряча камфора для синьйора Леонардо!» або «Киснева подушка для пана президента!».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Минаючи купи битої цегли, бiлi плями вапна, напівприкритi молодими бур’янами, гнилi трухлявi жолоби i чорнi дiри — вiкна, з яких немов щось виглядало, Андрiй згадував колишнє. Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очi картину шумливого життя фабрики, i вiн бачив себе коло вагонеток з цукром або бiля апарату.
— Самчук Улас, “Марія”