1. Призначений для узгодження, узгоджування чогось; такий, що забезпечує злагодженість, відповідність між різними частинами, елементами чи сторонами.
2. У мовознавстві: такий, що виражає граматичну залежність одного слова від іншого шляхом уподібнення їх форм у роді, числі, відмінку чи особі (наприклад, про узгоджувальні зв’язки у реченні).