1. Дія за значенням дієслова узгоджувати; надання чому-небудь згоди, відповідності, гармонійності, а також результат такої дії — досягнута згода, гармонія, відповідність.
2. У мовознавстві: вид синтаксичного зв’язку, при якому залежне слово приймає граматичні форми головного (рід, число, відмінок чи особа), наприклад: ясний день, читаєш книгу.
3. У бюрократичній, діловій чи офіційній практиці: процес отримання згоди, погодження, затвердження чогось у встановленому порядку (наприклад, документів, рішень, планів).