1. Стиль японського живопису, що сформувався в період Хейан (794–1185) як альтернатива китайському стилю кара-е, характеризується використанням національних сюжетів (переважно з літератури, поезії та придворного життя), відсутністю глибини та повітряної перспективи, декоративністю, чіткими контурами та яскравими кольорами.
2. Загальна назва картин, виконаних у цьому стилі, часто у формі горизонтальних сувоїв (емакімоно), ширм або розсувних дверей.