увіковічений
[uʋikoʋit͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Такий, що набув вічної слави, пам’яті; вшанований, прославлений у пам’яті наступних поколінь (про особу, подію, явище).
-
Той, що став вічним, закріпився, зберігся на довгі часи (про образ, символ, художнє відображення).
-
Увічнений, зафіксований у якій-небудь матеріальній формі з метою довготривалого збереження пам’яті (про ім’я, подію тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. увіковічений, р. увіковіченого, д. увіковіченому, з. увіковіченого, о. увіковіченим, м. увіковіченім