Древослів

Словник Української Мови

увігнуто-опуклий

[uʋiɦnuto-opuklɪj] Прикметник

Буква:У

Значення

  1. (про форму, поверхню) Такий, що поєднує увігнуті та опуклі ділянки; має частину, заглиблену всередину, та частину, випуклу назовні.

  2. (мат., про функцію) Яка на різних проміжках області визначення є одночасно увігнутою та опуклою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. увігнуто-опуклий, р. увігнуто-опуклого, д. увігнуто-опуклому, з. увігнуто-опуклого, о. увігнуто-опуклим, м. увігнуто-опуклім

Більше записів