увігнуто-опуклий

1. (про форму, поверхню) Такий, що поєднує увігнуті та опуклі ділянки; має частину, заглиблену всередину, та частину, випуклу назовні.

2. (мат., про функцію) Яка на різних проміжках області визначення є одночасно увігнутою та опуклою.