Значення
-
Властивість або стан увігнутого предмета, поверхні; заглибленість, викривленість всередину.
-
Місце, частина чого-небудь, що має форму заглиблення, западини.
-
У математиці: властивість кривої або поверхні, при якій будь-яка хорда (відрізок прямої, що сполучає дві точки кривої) лежить під нею або всередині неї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. увігнутість, р. увігнутості, д. увігнутості, з. увігнутість, о. увігнутістю, м. увігнутості, к. увігнутосте