Значення
-
(про особу) Наділений повноваженнями для виконання певних дій або обов’язків, уповноважений; той, хто має відповідний офіційний документ (посвідчення, довіреність тощо).
-
(про органи, установи) Який має законні права та повноваження здійснювати певну діяльність або приймати обов’язкові рішення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уповносилений, р. уповносиленого, д. уповносиленому, з. уповносиленого, о. уповносиленим, м. уповносиленім, к. уповносилений