уповносилений

1. (про особу) Наділений повноваженнями для виконання певних дій або обов’язків, уповноважений; той, хто має відповідний офіційний документ (посвідчення, довіреність тощо).

2. (про органи, установи) Який має законні права та повноваження здійснювати певну діяльність або приймати обов’язкові рішення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |