Значення
-
Скорочене позначення титла — церковного чи феодального почесного звання в деяких країнах, а також особи, що має таке звання.
-
У текстології та палеографії — спеціальний надрядковий знак у старовинних рукописах та друкованих книгах, що позначає скорочення слова (наприклад, ꙋ҃чнікъ замість ученикъ).
-
У математиці та науковій нотації — символ у вигляді горизонтальної риски (~), що використовується для позначення подібності, наближеного значення або певних операцій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тит, р. тита, д. титові, з. тита, о. титом, м. титі, к. тите
Походження слова (Етимологія)
Чоловіче ім’я Тит походить через церковнослов’янське посередництво з грецької мови, де воно звучало як Тіт. Грецьке ім’я, своєю чергою, походить від латинського Titus, яке, ймовірно, пов’язане зі словом titulus, що означає «шана, честь, слава». Тобто ім’я Тит несе в собі значення почесного, шанованого.