тирити БукваТ 1. (діал.) Швидко бігти, тікати, мчати; поспішати, квапитися. 2. (діал., рідк.) Тягти, волочити щось важке або непокірне. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←незаможникпригноблюватися→
