незаможник

Значення

1. Бідний, малозабезпечений селянин, наймит або ремісник у першій третині XX століття, особливо в період НЕПу та колективізації в УСРР.

2. У радянській історіографії та публіцистиці — представник соціальної групи селянства, який не мав засобів виробництва (землі, знарядь праці, коней) і жив переважно за рахунок продажу власної робочої сили; антонім до слова «куркуль».

3. У сучасному вжитку (зазвичай іронічно або зневажливо) — бідна, незабезпечена людина; той, хто не має достатніх матеріальних засобів.

Правопис та відмінювання