незаможництво

[nɛzɑmoʒnɪt͡stʋo] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Історичний термін для позначення соціального стану, становища незаможників — бідних, малозабезпечених селян у першій третині XX століття.

  2. Сукупність незаможників як соціальної верстви; біднота.

  3. Період у радянській історії України (1920-ті — початок 1930-х років), пов’язаний із політикою підтримки незаможників та обмеження заможних селян (куркульства).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. незаможництво, р. незаможництва, д. незаможництву, з. незаможництво, о. незаможництвом, м. незаможництві, к. незаможництво

Більше записів