незаможництво

1. Історичний термін для позначення соціального стану, становища незаможників — бідних, малозабезпечених селян у першій третині XX століття.

2. Сукупність незаможників як соціальної верстви; біднота.

3. Період у радянській історії України (1920-ті — початок 1930-х років), пов’язаний із політикою підтримки незаможників та обмеження заможних селян (куркульства).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |