тичиння

[tɪt͡ʃɪnnjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Чоловіча частина квітки, що складається з пиляка (мішечка з пилком) та тичинкової нитки, яка його несе; репродуктивний орган покритонасінних рослин, у якому утворюється пилок.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тичиння, р. тичиння, д. тичинню, з. тичиння, о. тичинням, м. тичинні, к. тичиння

Більше записів