неочікувано

Приклад 1:
Лучити(сь) — 1) статись, скоїтись, трапитись; натрапити, неочікувано зустрітись з кимось («якби ще раз було лучилося арештованє, я би втік»; «єї не лучиться жених. Лучився — все пропало»; «але чо ти на мене лучив, бодай тебе Бог скарав»); 2) об’єднуватись («лучімся з партією соціалістичною»).
— Зеров Микола, “Камена”