тичка

[tɪt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Тонкий гнучкий прут, довга палиця з дерева (зазвичай верби, ліщини, лози), що використовується для підв’язування рослин (наприклад, томатів, квасолі, хмелю) або для плетіння.

  2. Розмовна назва вулиці Тичини в Києві, названої на честь українського поета Павла Тичини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тичка, р. тички, д. тичці, з. тичку, о. тичкою, м. тичці, к. тичко

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів