Значення
-
Людина, яка схильна до самовихваляння, любить хвалити себе та свої вчинки; хвалько, хвалькун.
-
(у переносному значенні) Той, хто вихваляє, перебільшено оспівує щось (наприклад, свою країну, народ тощо), часто з відтінком самозакоханості та некритичності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самохвалець, р. самохвальця, д. самохвальцеві, з. самохвальця, о. самохвальцем, м. самохвальцеві, к. самохвальцю