Древослів

Словник Української Мови

тичба

[tɪt͡ʃbɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

(діал.) Дія за значенням дієслова “тикти” — повільне, обережне пересування, переважно пішки; тикання, мандрування.
(діал., рідк.) Тривалий, нудний процес; тяганина, волоцюга.
(діал.) Невелика відстань, короткий шлях, який можна пройти пішки; тичка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тичба, р. тичби, д. тичбі, з. тичбу, о. тичбою, м. тичбі, к. тичбо

Походження слова (Етимологія)

Слово «тичба» означає «юрба, натовп». Воно походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом «тикати» (встромляти, втикати), що первісно могло означати «щільно встромлене», а згодом — «скупчення людей». Існує також варіант «тижба», який, можливо, зазнав впливу слова «тічка» (потік, течія).

Споріднені слова:, ,

Більше записів