1. Велике скупчення людей, які зібралися разом без певного порядку; юрба.
2. перен. Безособова маса людей, що характеризується стихійністю поведінки, піддатливістю емоціям і навіюванню.
натовп
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
): …На Майдані в серці Києва зібралися не просто «люди», не «юрба», «натовп», «вулиця», а народ. Останнім часом я якось уникала прямого покликання на це поняття, значною мірою здешевлене й здискредитоване демагогічним надуживанням: поняття «народ» застосовували як псевдонім «влади», для освячення політичних амбіцій і цілей, насправді не дотичних до його інтересів і волевиявлень.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Натовп напирав на натовп, замелькали кулаки, а далі ножі й шаблі. Сомковцям і золотаренківцям Великогагін звелів прийти без зброї.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 3:
Лише коли загальновизнані норми поведінки стануть способом життя кожного, вдасться перетворити натовп у народ, запобігти перетворенню можних світу цього на тиранів, чиновників — на безпринципних лакуз, підлеглих — на заколотників і хамів, забезпечити теплі стосунки між батьками й дітьми, старшими й молодшими. Без такої вуздечки, як «ритуал і церемоніал», говорив Конфуцій, «шанобливість стає зайвим тягарем, обереж- ність — боягузтвом, сміливість — смутою, відвертість — грубістю» (Луньюй, VIII, 2).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |