тиблі

Кілочки з твердого дерева , які з’єднують колоди по довжині . Тлумачення із “Словника української мови”* Т И БЕЛЬ , бля, ч., розм. Дерев’яний цвях , кілочок . Скрипить і гуде журавель , підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню .. Червоними , наче буряки , руками вже скидає молодиця дужку з тибля ( Мирний , III, 1954, 402); Його велика , заросла від самих очей сірою густою щетиною , куштрата голова сиділа просто на плечах , ніби взята на тибель , шиї не було зовсім ( Збан ., Малин . дзвін , 1958, 5).