Значення
-
Видавати різкі, високі, металеві звуки, подібні до скреготу або брязкоту (про металеві предмети, механізми тощо).
-
Перен. Говорити голосно, різко, швидко та безперервно, часто про щось несуттєве; базікати, теревенити.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я тиркочу, ти тиркочеш, він тиркоче, ми тиркочемо, ви тиркочете, вони тиркочуть