1. Піддати гніту, утискам, обмеженню свободи або прав; поневолити, утиснути.
2. Послабити, зменшити активність, інтенсивність чогось; придушити, стримати.
3. Викликати почуття пригніченості, важкого настрою; засмутити, зневірити.
Словник Української Мови
Буква
1. Піддати гніту, утискам, обмеженню свободи або прав; поневолити, утиснути.
2. Послабити, зменшити активність, інтенсивність чогось; придушити, стримати.
3. Викликати почуття пригніченості, важкого настрою; засмутити, зневірити.
Приклад 1:
Відібрати кураж, а навести жах – це значить пригнітити, замкнути й зв’язати душу, щоб вона не веселилась, а сумувала у добрій справі. Це дуже страшна обр аза, полон і вбивство – розтлити людину в самих думках і серці її, наче у її насінні й корені, як написано: “Розбестились і змерзотніли в починаннях своїх”, тобто у головному: подібні до біснуватого керманича корабля чи коліс ниці.
— Тютюнник Григорій, “Вир”