твердіючий
[tʋɛrdijut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
Термін, що позначає властивість деяких речовин (наприклад, металів, сплавів, полімерів) підвищувати свою твердість, міцність або міцніти внаслідок певних технологічних процесів, таких як гартування, старіння тощо.
-
У хімії та матеріалознавстві — про речовину, здатну до незворотного переходу з рідкого або в’язкопластичного стану в твердий (наприклад, про деякі лаки, смоли, клеї).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. твердіючий, р. твердіючого, д. твердіючому, з. твердіючого, о. твердіючим, м. твердіючім