тваринник

1. Фахівець з тваринництва, зоотехнії; працівник, що займається розведенням та утриманням сільськогосподарських тварин.

2. Робітник, який доглядає за тваринами у зоопарку, цирку, на фермі чи в дослідницькому закладі.

3. (заст.) Той, хто полює на диких звірів; мисливець.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |