Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. цинк, р. цинку, д. цинкові, з. цинк, о. цинком, м. цинкові, к. цинку
Походження слова (Етимологія)
Слово «цинк» походить з німецької мови: німецьке Zink (або старіша форма Zinken) спочатку означало «зубець, загострений виступ». Цю назву метал отримав тому, що в печах він набуває зубчастих форм. Своєю чергою, німецьке слово пов’язане з давньоверхньонімецьким zinna (зубець, шпиль) та споріднене з давньоскандинавським tindr (вістря, верхівка) та давньоанглійським tind (зубець, шпичак). Ці слова, ймовірно, походять від спільного індоєвропейського кореня, що означає «гострий виступ».