Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. цербер, р. цербера, д. церберові, з. цербера, о. цербером, м. цербері, к. цербере
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘цербер’ походить від давньогрецького міфічного пса Цербера, який охороняв вхід до підземного царства. В українській мові воно вживається як образна назва для суворого охоронця або неприступної людини. Етимологічно пов’язане з грецьким словом ‘Κέρβερος’ (Кербер), що означає ‘плямистий’ або ‘страхітливий’. У переносному значенні використовується для позначення людини, яка пильно охороняє щось або є неприступною.