Значення
-
(істор.) Військовий або поліцейський сторож, вартовий, який охороняє певний об’єкт, територію або особу; охоронець.
-
(перен., книжн.) Той, хто ревно і невпинно охороняє, захищає щось (ідеї, традиції, цінності тощо); захисник, блюститель.
-
(заст.) Той, хто страждає, зазнає мук; страждальник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. страж, р. стража, д. стражеві, з. стража, о. стражем, м. стражеві, к. страже