1. Звуконаслідувальне слово, що передає глухий, м’який стукіт або поступування, часто пов’язане з кроками, роботою мотора або биттям серця.
2. Уживається як власна назва (ономатопея) для позначення характерного ритмічного звуку, що повторюється.
Словник Української Мови
Буква
1. Звуконаслідувальне слово, що передає глухий, м’який стукіт або поступування, часто пов’язане з кроками, роботою мотора або биттям серця.
2. Уживається як власна назва (ономатопея) для позначення характерного ритмічного звуку, що повторюється.
Відсутні