АЛІЦИ́Н, -у, ч. Органічна сполука, що утворюється при механічному пошкодженні клітин часнику (Allium sativum) і зумовлює його характерний різкий запах та антимікробні властивості; належить до фітонцидів.
аліцин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |