тріскотати БукваТ 1. Видавати тріск, тріщати (про звук, що виникає від розтріскування, горіння, удару тощо). 2. Розмовляти багато, швидко та голосно; базікати, теревенити. Приклади вживання Відсутні Частина мови: дієслово () | ←напівплацдармпозіхальний→