1. Видавати різкі, короткі звуки, що нагадують тріск, лускання, часто через розрив, розколювання чи деформацію чогось (наприклад, про дерево, лід, кістку, тканину).
2. Піддаватися інтенсивному впливу, напруженню, знаходитися на межі руйнування, провалу (переносно, про систему, стосунки, плани тощо).
3. Розмовляти багато, швидко та голосно; балакати, теревенити (переносно, розмовне).
4. Сильно горіти, палати яскраво з характерним звуком (про вогонь, полум’я).
5. Зазнавати поразки, невдачі; бути розбитим, зруйнованим (розмовне, переносне значення).