Значення
-
Видавати різкі, короткі звуки, що нагадують тріск, лускання, часто через розрив, розколювання чи деформацію чогось (наприклад, про дерево, лід, кістку, тканину).
-
Піддаватися інтенсивному впливу, напруженню, знаходитися на межі руйнування, провалу (переносно, про систему, стосунки, плани тощо).
-
Розмовляти багато, швидко та голосно; балакати, теревенити (переносно, розмовне).
-
Сильно горіти, палати яскраво з характерним звуком (про вогонь, полум’я).
-
Зазнавати поразки, невдачі; бути розбитим, зруйнованим (розмовне, переносне значення).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я тріщу, ти тріщиш, він тріщить, ми тріщимо, ви тріщите, вони тріщать