треба

[trɛbɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. У народній творчості та фольклорі: персоніфікована постать потреби, долі або необхідності, що зображається як істота, яка приходить до людини або в будинок.

  2. У міфологічних уявленнях: втілення злих сил, лиха, біди, часто з антропоморфними рисами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. треба, р. треби, д. требі, з. требу, о. требою, м. требі, к. требо

Приклади з художньої літератури

  • “Не треба слів. Хай буде тільки діло.
    Його роби — спокійний і суворий,
    Душі не плутай у горіння тіла,
    Сховай свій біль. Стримай раптовий порив”.
    — Олена Теліга
  • Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
    Та там, де треба, я тверда й сувора:
    О краю мій, моїх ясних привітів
    Не діставав від мене жодний ворог.
    — Олена Теліга
  • — Ну, мене… Мене за діло. На мене й засідають. А вам чого треба?
    — Василь Симоненко
  • Треба брати мішок та йти. Але ж куди вже його йти — вечір не вечір, а так щось, як на горищі в полові.
    — Микола Вінграновський

Більше записів