1. (у філософії, особливо в контексті вчення В. В. Розанова) Позаособистий, що виходить за межі індивідуального “я” і спрямований на абсолютні, надособисті цінності або початки; такий, що має надособисту природу.
2. (у ширшому вживанні) Пов’язаний із виходом за власні межі, за рамки індивідуального досвіду чи особистої перспективи; зосереджений на зовнішньому об’єкті, іншій особі або надособистій ідеї.