Словник Української Мови
Буква
1. Офіційний документ або розпорядження, що закликає, зобов’язує або наказує з’явитися кудись для виконання обов’язків (переважно військових).
2. Процес або дія залучення громадян до виконання обов’язків, зокрема служби в армії за наказом державних органів.
3. Урівність, якість, сорт чогось (застаріле).
4. У спорті: заохочувальний приз, нагорода за участь у змаганнях, що не є основним призом за перемогу.
Приклад 1:
Був призов ударників у літературу, по суті, шкідлива і непотрібна справа, яка пошкодила і виробництву, і робітникам (молоді робітничій), яким задурили голову, що вони одразу стануть геніями. Щоправда, найталановитіші з них лишилися в літературі (одиниці), а багато, багато були тільки скалічені духовно, і нічого з них не вийшло.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”