1. (історичне) Робітник, який займався траченням — ручною обробкою (обтісуванням) деревини за допомогою спеціальної сокири-трача для надання їй форми колоди, балки або будівельного бруса.
2. (рідковживане) Інструмент у вигляді великої сокири з лезом, поставленим перпендикулярно до топорища, який використовувався для обтісування та загалцювання колод і брусів.