ненастанний

[nɛnɑstɑnnɪj] Прикметник

Буква:Н

Значення

  1. Якість або стан, що характеризується відсутністю перерви, безперервністю, постійністю дії або явища.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ненастанний, р. ненастанного, д. ненастанному, з. ненастанного, о. ненастанним, м. ненастаннім

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Приклади з художньої літератури

  • 1.
    Усяк священик має у собі
    малесеньку тюрму: гріхи своєї пастви
    туди він запроторює навік:
    змагаються в утробній боротьбі
    тюремне з божим… Тяжко не упасти,
    оскільки він також є чоловік.
    Він вже гріхами б поділився з Богом,
    та соромно за паству, що грішить,
    та й Бога жалько: він-бо все простить
    самотній і сумний за золотим порогом.
    2.
    Як сулія, наповнений ущерть
    чужими ненастанними гріхами,
    він мучиться: в душі його ночами
    й найменший із гріхів рубається на смерть, —
    щоб лиш наснитися, прорвавшись в лютій битві
    в артерії, де режисери снів
    монтують поспіхом палкі свої творіння…
    Вже задихаючись, священик, як в молитві,
    двом-трьом гріхам вертає плоть зі слів —
    до вушка їгмості Їх зшіптує, сумління
    злегенька цим очорнюючи, та
    — Іван Малкович

Більше записів