топорище БукваТ 1. Дерев’яна ручка, держак для сокири, тесла чи іншої подібної знарядки. 2. Розм. Про велику, грубу, незграбну сокиру. 3. Збільшена форма до слова “топір” (топірець). Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←недоговорюватисяповиморюватися→