Значення
-
Зменшувально-пестлива форма до слова “топір” — невеликий топір, сокира.
-
Розм. про людину, яка працює повільно, незграбно або недбало.
-
Розм. про товсту, незграбну людину (зазвичай дитину).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. топірці, р. топірця, д. топірцеві, з. топірець, о. топірцем, м. топірцеві, к. топірцю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘топірець’ походить від праслов’янського *toporъ, що означає ‘сокира’. Воно є зменшувальною формою від ‘топір’ (сокира). Це слово було запозичене з різних мов, зокрема з вірменської (tapar), курдської (tefer), а також вплинуло на фінську (tappara) та давньоскандинавську (араґх). У значенні ‘морський птах’ слово ‘топірець’ походить з російської мови, де ‘топорик’ пов’язане зі словом ‘топор’ (сокира) через схожість дзьоба птаха з сокирою.