НЕДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ, -ності, жін. Властивість і якість за значенням недоброзвучний; відсутність милозвучності, неприємне для слуху звучання (мови, музики, поєднання звуків тощо).
недоброзвучність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |